Медуниця Сергій Григорович
Медуниця Сергій Григорович
11.02.1976 – 14.10.2023
Медуниця Сергій Григорович – 11 лютого 1976 року народився та виріс в селі Садове, в багатодітній сім’ї, навчався в місцевій школі. Закінчив СПТУ № 25 в місті Березань, освоївши робітничу професію - електрозварювальника.
Потім була строкова служба в армії і миротворча місія в Югославії, де він був снайпером.
24 лютого 2022 року Сергій Григорович поїхав до воєнкомату, де його зарахували стрільцем до роти охорони Другого відділу Броварського районного ТЦК СП у Баришівці. Після деокупації нашого краю, Сергія Григоровича відправили на розмінування Чернігівщини, а вже 27 березня 2023 року мобілізували до 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
У червні 2023 року він отримав поранення в руку та контузію, лікувався в Дніпровському шпиталі.
Кількість повних років: 47 років
Звання: старший сержант
Посада: командир відділення розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону
Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців.
Військова частина: А2167
Позивний: «Мед»
Нагороди: нагороджений медаллю «За оборону України», відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку орденом «За мужність» ІІІ ступеня, Указ Президента України від 22 грудня 2023 року № 848 ( посмертно)
Сімейний стан: у Сергія Григоровича залишилися дружина та донька
Обставини загибелі: 11 жовтня 2023 року російські військові намагались знову зайняти втрачені позиції під Вугледаром, велись бої і масовані обстріли. Під час чергового артилерійського обстрілу позицій підрозділу, поблизу н.п. Вугледар Волноваського району Донецької області, Сергій Григорович отримав тяжке осколкове поранення. Його евакуювали до клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова (м. Дніпро), де 14 жовтня 2023 року він помер від поранень, так і не прийшовши у свідомість.
