Братко Олег Анатолійович
/ Бобок Олександр Миколайович
/ Захаревич Сергій Юрійович
/ Сербін Ілля Тарасович
/ Дем`янюк Юрій Васильович
/ Битка Олександр Віталійович
/ Божок Сергій Сергійович
/ Рогожук Дмитро Русланович
/ Мельник Григорій Григорович
/ Омелян Олександр Олександрович
/ Гарячук Олексій Олександрович
/ Бірюков Сергій Сергійович
/ Тоцький Петро Миколайович
/ Даценко Максим Андрійович
/ Криворот Ігор Анатолійович
/ Кішбей Володимир Емерихович
/ Степаненко Олексій Володимирович
/ Степанов Олександр Сергійович
/ Надточій Олександр Іванович
/ Євтушенко Ян Васильович
/ Саєнко Євгеній Миколайович
/ Бігун Олексій Володимирович
/ Бригинець Павло Олександрович
/ Братченко Юрій Петрович
/ Балдачевський Ігор Вікторович
/ Шевченко Сергій Віталійович
/ Кишко Віталій Олександрович
/ Гненний Руслан Валерійович
/ Новіков Дмитро Сергійович
/ Білоус Олександр Сергійович
/ Шпільчин Сергій Анатолійович
/ Рубанов Артем Євгенійович
/ Козаченко Анатолій Миколайович
/ Йора Михайло Анатолійович
/ Євсеєнко Іван Вікторович
/ Ткачук Ігор Віталійович
/ Заболотний Віталій Миколайович
/ Бугаєнко Олександр Олександрович
/ Москаленко Віктор Васильович
/ Мотрич Олександр Вікторович
/ Мартовіцький Олег Анатолійович
/ Рощин Микола Миколайович
/ Жунь Олександр Миколайович
/ Дідушко В’ячеслав Вячеславович
/ Медведєв В’ячеслав Васильович
/ Кузнєцов Микола Іванович
/ Хміль В’ячеслав Анатолійович
/ Безносько Олександр Віталійович
/ Марковець Станіслав Миколайович
/ Шамшур Роман Миколайович
/ Медуниця Сергій Григорович
/ Чабанюк Костянтин Миколайович
/ Ларченко Анатолій Михайлович
/ Горобенко Андрій Юрійович
/ Лухтай Володимир Володимирович
/ Гелевера Валерій Вікторович
/ Григорович Леонід Юрійович
/ Воронець Сергій Іванович
/ Маківський Олександр Васильович
/ Кравченко Олег Миколайович
Кишко Віталій Олександрович
Кишко Віталій Олександрович
15.08.1973 – 29.12.2022
Кишко Віталій Олександрович – народився 15 серпня 1973 року, виріс в селі Горбове, що на Черкащині. Навчався в школі, по закінченню пішов вчитися у Глухівський будівельний технікум. Здобувши освіту одружився, народили сина.
Коли малюку було 10 місяців переїхали до Березані, де мешкала подруга дружини, тут народився другий син.
Спочатку пішов служити син, а потім і батько – Віталій Кишко. Віталій Олександрович служив в 71-ій бригаді, разом із Гненним Русланом Валерійовичем. Спочатку стояли під Слав’янськом, потім були на відновлені Дніпропетровщини. А восени 2022 року брали участь у звільненні Харківщини. Далі Луганщина, Серебрянське лісництво та Кремінський напрямок. Чоловік мав військову професію розвідника – сапера. У Віталія Кишка був позивний «Вєталь». Побратими називали його «Талісманом», бо він міг знайти вихід з найкритичнішої ситуації і приносив удачу своїм товаришам. 1 січня дружина отримала страшну звістку про загибель чоловіка.
Кількість повних років: 49 років
Звання: солдат
Посада: розвідник-сапер 9 групи 11 роти 4 загону СП
Підрозділ: 71-ша окрема єгерська бригада
Військова частина: А4030
Позивний: «Вєталь»
Нагороди: 28 вересня 2023 року нагороджено за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відповідно до Указу Президента № 599 ( посмертно)
Сімейний стан: одружений. Залишилися дружина та два сини
Обставини загибелі: загинув 29 грудня 2022 року, під час виконання бойового завдання біля н.п. Кузьмине Сєвєродонецького району Луганської області
