На 100-му році життя перестало битися серце берегині Березанської громади – Рих Галини Лаврентіївни
Сьогодні, 11 травня, на 100-му році життя перестало битися серце Берегині історії нашої громади, жінки-легенди, Заслуженого працівника культури України, Почесного громадянина міста Березань, засновниці і Почесної директорки краєзнавчого музею – Рих Галини Лаврентіївни.
Важко підібрати слова, щоб виразити біль втрати. Галина Лаврентіївна є і назавжди залишиться в історії – уособленням цілої епохи, натхненною особистістю, котра жила рідним краєм, краєзнавчим музеєм, історією своєї Батьківщини.
ЇЇ щира та світла душа торкнулася кожного з нас. Її незламний український дух завжди надихав та змушував замислитися над цінностями буття, декламування поезії торкалося самого серця, а екскурсії залами музею нікого не залишали байдужими. Вона – жінка-історія!
Наступного року їй мало виповнитися 100…
На жаль, не судилося…
Світла та вічна пам'ять нашій видатній, незабутній, унікальній, неповторній Галині Лаврентіївні, яка назавжди залишиться у наших серцях!
Довідково:
Галина Лаврентіївна народилася 1922 року у селянській родині с. Березань. Щоб передати свою любов до рідного краю ще з дитинства вирішала, що стане вчителькою. Саме тому після закінчення школи навчалася у Переяславській педагогічній школі, яку закінчила 1941 року.
Після визволення території від німецько-фашистських загарбників працювала вчителькою молодших класів м. Березань.
З 1945 по 1949 рік навчалася на історичному факультеті Київського державного педагогічного інституту імені Горького. Відразу після закінчення працювала вчителем історії середньої школи Полтавської області. Згодом, з 1951 року – вчитель історії Гланишівської середньої школи Переяслав-Хмельницького району.
З 1952 по 1968 – учитель історії Семенівської середньої школи.
У 1968 році – учитель історії Березанської середньої школи №1. Саме працюючи вчителькою відчула, що мало просто передавати свої знання дітям, їх потрібно захопити живою роботою, щоб вони відчули зв'язок поколінь. Тоді у жінки й виник задум створити краєзнавчий музей.
Галина Лаврентіївна очолила учнівський експедиційний загін і працювала разом з учнями за маршрутом „В країну знань, в глибину віків“. Тоді і почала збирати експонати для створення музею.
1972 року дирекція школи під музей виділила маленьку кімнатку.
7 травня 1975 року Галина Лаврентіївна стає директором історико-краєзнавчого музею, який було відкрито на громадських засадах. Відтоді він став центром її життя!
