ЗЕМЕЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
- Поняття та види земельних правовідносин
Земельні правовідносини слід класифікувати залежно від категорії земель на правовідносини щодо використання земель сільськогосподарського призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історично культурного призначення, лісового фонду, водного фонду, промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Правовідносини у галузі управління використанням і охороною земель мають місце у випадках, коли державні і місцеві органи влади виконують відповідні функції. До таких функцій належать: надання земель у власність або у користування з видачею та реєстрацією необхідних документів; ведення державного земельного кадастру; територіальне планування використання й охорони земель; вилучення земель; землеустрій; моніторинг; державний контроль за використанням і охороною земель.
Охоронні земельні правовідносини виникають у процесі здійснення прав та обов’язків землевласників і користувачів щодо охорони земель, включаючи заходи з меліорації, рекультивації земель, консервації земель та відновлювальні заходи на малопродуктивних, забруднених та деградованих землях. До охоронних земельних правовідносин належать також відносини, що виникають під час порушення норм земельного права, суб’єктивних прав землевласників і землекористувачів та невиконання обов’язків суб’єктами. Характер земельних правовідносин залежить також від того, у складі якої категорії земель перебуває земельна ділянка, тобто від правового режиму відповідної категорії земель. Земельні правовідносини можна поділяти на матеріальні і процесуальні.
Матеріальні земельні правовідносини – це передбачені нормами земельного права правовідносини, що встановлюють права та обов’язки суб’єктів земельних відносин (наприклад, право на отримання земельної ділянки, обов’язок підвищувати родючість ґрунтів, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок).
Процесуальні врегульовані нормами земельного права, що встановлюють порядок виникнення, зміни і припинення земельних правовідносин (наприклад, порядок здійснення землеустрою, оскарження рішень державних органів, розгляд земельних спорів тощо).
- Склад земельних правовідносин
Склад земельних правовідносин, як і склад правовідносин взагалі, складається із трьох елементів – це суб’єкти, об’єкти та зміст земельних правовідносин.
Суб’єктами земельних правовідносин є особи, наділені чинним законодавством правами та обов’язками, достатніми для участі в земельних правовідносинах. Відповідно до Конституції України та Земельного кодексу суб’єктами земельних правовідносин можуть бути: фізичні особи (громадяни, іноземні громадяни та особи без громадянства), юридичні особи, територіальні громади (реалізують свої повноваження, як правило, через органи місцевого самоврядування), держава (реалізує свої повноваження в сфері земельних правовідносин через відповідні органи державної влади).
Об’єктами земельних правовідносин є землі в межах території України, індивідуально-визначені земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Земельна ділянка – це частина землі, відокремлена і визначена на місцевості за допомогою меж, з визначеними щодо неї правами. Під змістом земельних правовідносин розуміють права та обов’язки їх учасників щодо використання і охорони земель.
Змістом земельних правовідносин є права та обов’язки суб’єктів земельних правовідносин. Юридичний зміст земельних правовідносин становлять права та обов’язки суб’єктів земельних правовідносин, передбачені чинним земельним законодавством України, а фактичний зміст земельних правовідносин – це певні права та обов’язки суб’єктів земельних правовідносин в конкретній життєвій ситуації (як приклад, права та обов’язки сторін за укладеним договором оренди землі).
На зміст земельних правовідносин впливають такі обставини: 1) основне цільове призначення земельної ділянки та її правовий статус. Усі землі мають різну якість, різняться природними характеристиками і показниками, мають різне значення. Враховуючи ці обставини, для організації раціонального використання і охорони земель усі землі поділяються на різні категорії. Ці категорії виділяють залежно від основного цільового призначення відповідних земель. Перебування земельної ділянки у складі тієї чи іншої категорії визначає зміст та обсяг прав та обов’язків відповідного суб’єкта, що використовує землю на законних підставах. Правовий статус земельної ділянки залежить також від розташування на ній окремих об’єктів. 2) правовий статус суб’єктів земельних правовідносин. Так, іноземні громадяни і юридичні особи не можуть бути власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
3. Підстави виникнення, зміни чи припинення земельних правовідносин
Підставами виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин, як і будь-яких інших, є юридичні факти – тобто конкретні життєві обставини, з якими норми земельного права пов’язують виникнення, зміну чи припинення земельних правовідносин.
Земельні правовідносини поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі.
До таких обставин можна віднести: 1) дії, тобто договори та інші правочини, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти органів державної влади та місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов’язків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обов’язки; набуття земельних прав та обов’язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юридичних осіб; 2) події, як обставини, які не залежать від волі суб’єктів земельних правовідносин (стихійне лихо, повінь, землетрус, тощо), з якими закон або інший нормативно правовий акт пов’язує виникнення, зміну чи припинення земельних правовідносин.
Одним з найпоширеніших правовстановлюючих юридичних фактів є приватизація земель. До правозмінюючих юридичних фактів перш за все потрібно віднести договір, предметом якого є земельна ділянка.
Земельне законодавство окремо закріплює перелік правоприпиняючих юридичних обставин. За статтями 140 і 141 Земельного кодексу України до них належать: добровільна відмова власника або користувача від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених земельним законодавством; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом України; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Охоронні земельні правовідносини припиняються після здійснення учасником (учасниками) цих відносин дій, які усувають правопорушення.
Дії, як підстави припинення земельних правовідносин, поділяють на дві групи: 1) ті, які відбуваються за волею землевласника чи землекористувача (відчуження земельної ділянки за рішенням власника, відмова від використання земельної ділянки тощо); 2) ті, які відбуваються за волею органів державної влади та місцевого самоврядування (вилучення земельної ділянки, позбавлення права користування нею у зв’язку з порушенням норм земельного законодавства тощо).
За більш детальною інформацією та з будь-яких інших юридичних питань, звертайтеся до відділу «Баришівське бюро правової допомоги» за адресою: смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 19а, (2 поверх) або за телефоном: 4-18-83
