Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю.
Людина кожна, що живе на світі –
Душа, окремий всесвіт, мікросвіт.
Тобі як їм яскраво сонце світить,
Ти не зважай на термін «Інвалід».
Твоя душа для творчості відкрита,
Ти, попри все, за інших, ні, не гірш.
Картину гарну можеш ти створити,
Чи написати пісню або вірш.
Можливо, ти не все на світі можеш,
Не пробіжишся вранці по росі,
Та вір у своє серце й переможеш,
ТИ – ОСОБИСТІСТЬ – хай це знають всі.
Любов близьких хай подарує віру
У проминущість всіх нещасть і бід.
Як бачу я твою усмішку щиру,
Зника шаблонне слово «Інвалід».
І думка зігріва мене єдина,
Що селить радість в душу знов і знов:
Ти на землі живеш, тож ти – ЛЮДИНА,
Якій потрібні щирість і любов.
Хай зникнуть всі розмови-пересуди,
Й до цих людей добрішим стане світ,
Образливо хай не звучить повсюди
Цей соціальний термін – «Інвалід».
Вони теж заслуговують поваги,
Бо ж Діти Божі, рівно як і ми.
Нехай замість докОрів і зневаги
ЛЮДЬМИ себе відчують між людьми.
На їхню долю випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя.
Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для них не потрібно щось особливе, лише елементарне – можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Адже ми всі рівні перед Богом.
Усунення бар’єрів на шляху до самореалізації осіб з особливими потребами, гарантування доступу до гідної освіти і робочих місць на сьогодні є одним із пріоритетних напрямів соціальної політики України.
Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров’я і не тільки у цей день, а й протягом цілого року не забувати про те, що поруч з нами живуть люди з обмеженими можливостями, і вони потребують допомоги і уваги. Захищаючи гідність людей з інвалідністю ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність – це не вирок. Практика показує, що особи з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.
Тож хочеться побажати вам витримки, здоров’я, оптимізму, можливості втілити в реальності ваші плани та задуми.
